Матеріали до конкурсу "Моя країна - Україна"

КОНКУРСНА РОБОТА

В номінації «Конспект заняття»

на тему: «Виховуємо, розвиваємо промисли України вивчаємо»

(для дітей 6-го року життя з використанням ІКТ та ручної праці)

 

                                        Виконавці:

                                                        вихователі групи «Берізка»:

                                                        Боліла Ірина Володимирівна

                                                        Сокол Марина Олександрівна

ЗДО (ясла-садок) комбінованого типу

                   № 221 «Пілот»

                   ТВО Дніпровського району

                   Запорізької міської ради

                   Запорізької області

 

 

Запоріжжя

2019

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………..3

КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ «Виховуємо, розвиваємо промисли України вивчаємо» (для дітей 6-го року життя)……………………………………..........................................…...5

ДОДАТКИ………………………………………………………………………………..12

ДОДАТОК А. «Народна іграшка» (для дітей 6-го року життя)…………..…………..12

ДОДАТОК Б. «Міні-музей українських народних ремесел» (для дітей 6-го року життя)………………………………………………………...…………………………...14

ДОДАТОК В. Сюжетно-рольова гра «Подорож по Україні: майстер-клас по виготовленню ляльки-мотанки» (для дітей 6-го року життя)…..………………….....18

ДОДАТОК Г. Міні-музеї (паспорт)…………………………………………………….22

ДОДАТОК Ґ. Презентація «Народні промисли» (електронна версія)

ДОДАТОК Д. Відеоролик «Народні промисли» (електронна версія)

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми. Дитинство – це період народження і становлення особистості з фундаментом для розвитку її духовних, етичних, моральних і патріотичних цінностей. Дошкільний вік є періодом початку становлення базової культури особистості. Згідно з основними положеннями Базового компоненту дошкільного освіти в Україні дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму. 

У базову структуру особистості входять такі компоненти, як ціннісний, моральний, історичний. Ці компоненти можуть служити основою морально-патріотичного виховання дошкільнят. Ціннісний компонент характеризує ціннісну спрямованість особистості. Цінності виступають, як система координат, яка необхідна для того, щоб оцінити себе, інших, висловити своє ставлення, зробити вибір. Необхідно, щоб в основі базової культури дитини закладалися і формувалися ціннісні орієнтири та ціннісне ставлення до сім’ї, до близьких людей, до українського народу взагалі, до Батьківщини, державної мови, народних традицій, символів та реліквій. Моральний компонент виступає, як ядро духовних цінностей і спрямовує людську активність на утвердження самоцінності особистості, рівності людей в їх прагненні до гідного життя.

Світ людини – це світ цінностей. Перетворення цінностей культури соціуму в цінності особистості – є процес виховання. Патріотичні почуття закладаються в процесі життя і буття людини, що знаходиться в рамках конкретного соціокультурного середовища. Люди з моменту народження інстинктивно, природно і непомітно звикають до навколишнього середовища, природи та культури своєї країни, до побуту свого народу. В дошкільному дитинстві починається процес сходження особистості до цінностей суспільства, і дитина набуває перші життєві орієнтири. Засвоєння патріотичних цінностей і норм є тривалим процессом. Вони не закладені у генах, не є природною якістю, а формуються цілеспря­мовано, системно, із використанням певних прин­ципів та методів діяльності. Слід враховувати, що дошкільник сприймає навколишню дійсність емоційно, тому патріотичні почуття у нього проявляються в почутті захоплення. Такі почуття не можуть виникнути після кількох занять. Це результат тривалоï, систематичноï і цілеспрямованоï роботи з дитиною.  

Таким чином, заклавши фундамент з дитинства, ми можемо сподіватися, що виховали справжнього патріота, який любить свою Батьківщину. А бути патріотом – означає любити материнську мову, свій дім, батьків і усіх людей, природу рідного краю, звичаї, шанувати традиції народу, людську працю, прагнути не лише зберігати  духовні скарби народу, а й примножувати їх. Саме ці проблеми і є визначальними у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку.

Завдання. Патріотичне виховання дошкільнят має розв'язувати широке коло завдань. Це не лише виховання любові до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, захисників Вітчизни, державної символіки, тра­дицій держави, загальнонародних свят, рідної зем­лі, але й виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, до життя українського народу, до його історії та культури, як у повсякденному житті, так і спеціальних занят­тях.

 

 

 

 

КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ

Виховуємо, розвиваємо промисли України вивчаємо 

(для дітей 6-го року життя)

 

Програмовий зміст. Продовжувати знайомити дітей з українськими народними ремеслами, якими володіли українці:, з працею гончара, бондаря, шевчика, столяра, мірошника, пекаря, вишивальниці, з їхніми історичними витоками і сучасним використанням. Прищеплювати зацікавленість до вивчення історії народних ремесел,  прилучати до культури минулого свого народу. Збагати емоційно – чуттєву сферу дітей. Розвивати  вміння помічати красу в усьому, що виготовили вмілі руки майстрів. Виховувати почуття національної приналежності, гордості за талановитих майстрів рідного краю, повага  до людей творчої праці, дбайливе ставлення до виробів народного мистецтва.

Попередня робота: заняття за темою «Народна іграшка», з декоративно-прикладного  мистецтва (малювання, аплікація, ліплення); сюжетно-рольова гра «Подорож по Україні: майстер-клас по виготовленню ляльки-мотанки», виготовлення ляльки-мотанки;  прегляд презентації «Народні промисли»; читання та розучування художніх творів, віршів, українських пісень, таночків; створення міні-музею українських народних ремесел та робота в ньому.

Хід заняття

(Звучить весела музика. Діти  в українському вбранні заходять до зали, який імітує  ремісничу вулицю. Вздовж хатинки столяра, шевця, гончара, бондаря, вишивальниці, мірошника, пекаря. Біля них - знаряддя праці. В кожній хатині майстри відповідно вдягнені.)

-         Діти, у нас  сьогодні незвичайне  заняття, подивіться, яка незвичайна вулиця і незвичайні будиночки. Тут  живуть і працюють люди різних професій: гончар, бондар, швець, столяр, вишивальниця, мірошник, пекар.

-         З давніх-давен у нас на Україні були народні майстри, вони і передавали своє ремесло з покоління в покоління, яке донині існує  і радує своєю чарівною принадою. Недарма мистецтво нашого народу визнано одним із найбагатших у світі.

Перегляд відеокліпу «Народні промисли»

-         Гончарі, шевці, столярі, бондарі жили і працювали в нашому краї.   Вони виробляли різноманітні речі побуту. Сьогодні ми познайомимося із ними. Це буде для вас цікаве заняття, тому що речі, які  виготовили ці люди, прикрашають наші квартири і створюють в них святковість, затишок і красу, приносять насолоду дорослим і дітям.

-         Діти, зверніть увагу на цей будиночок (з будинку лине музика з глиняних свищиків).

-         Як ви думаєте, хто тут живе? (Гончар.) Давайте підемо до нього в гості.

-         Добрий день, гончарю! Як красиво в тебе. (Діти розглядають вироби, які є в гончара, уточнюють, як вони називаються. Гончар роздає свищики, діти свистять.)

 Гончар.    А чи знаєте ви, з чого зроблені всі ці вироби? Послухайте, яку я розповім вам легенду.

Жив на світі чоловік. Одного разу прийшов цей чоловік до богині Дани і просить її: «Дай мені такої землиці, щоб я міг з неї посуд виліпити».

Богиня Дана відповідає: «Відгадай мою загадку і знайдеш таку землицю». І загадала загадку: «Що то за землиця, що у воді не зникає, у вогні твердне, а в спритних руках мліє?» Задумався чоловік. Ходив він скрізь по лісах, по лугах, але одного разу стояв він на березі річки. Що він побачив? А побачив він другий берег, освітлений сонцем. І здалося чоловікові, що він золотий. Перебрів він річку, взяв грудку тієї землі і приніс додому. Довго розглядав її, але ненароком опустив ту землю в воду і побачив, що вона у воді не зникла. Витягнув її з води, а вона стала в руках м'яка, що хочеш можна з неї зліпити. Підніс чоловік ту грудочку до вогню, і вона стала твердою. Зрадів чоловік, що знайшов відгадку. Зліпив посуд і поніс богині Дані в дарунок.

-         Як називається та земля, що знайшов чоловік? (Глина.)

Гончар.     Я теж свій посуд зліпив з глини, з цієї чудо-землиці. Але ще випалив в гарячій печі, а щоб був красивим, розмалював різними візерунками. (Дещо дарує дітям.)

(Вихователь з дітьми дякують гончару за розповідь і подарунки.)

-         Діти, а чи вдома бондар? (Підходять до будиночку бондаря.)

Бондар.     Заходьте в гості, будь ласка.

-         Бондарю, бондарю, в нас дуже допитливі діти. Вони хочуть тебе щось запитати. (Діти виконують пісню з бондарем.)

- Бондарю, бондарю, а що ти робиш?

- Стружу, стружу дошку на дубову бочку.

- Бондарю, бондарю, що ти робиш?

- Бочку я закінчую, води наливаю.

- Бондарю, бондарю, в боки візьмися

І в таночку, бондарю, хоч раз обкрутися.  (Діти пританцьовують з бондарем разом.)

-         Бондарю, діти хочуть щоб ти їм розповів про свою роботу.

Бондар.     Діти, виготовляти речі з дерева - дуже важлива справа. Бочки роблять із дуба, ясена, акації. Використовують породи дерев, які мають тверду деревину, щоб бочки були міцні і довго слугували людям. В кожному домі потрібна бочка.

-         А скажіть, для чого використовують бочки? (Для соління і квашення овочів і фруктів.)

Бондар.     Ще колись в давнину бондарі  окрім бочок  вигтовляли і дерев'яні відра - цебра називали їх. Люди брали два відра і  коромисло та йшли до криниці по воду. Ось і я вам приготував відра з коромислом та запрошую пограти у гру «Коромисло». 

(Вихователь і діти дякують бондареві за розповідь і подарунок.)

-          Діти, а чи були ви в шевчика! (Ні, не були. Ходімо!)

(Виходить шевчик зі своєї хати з чобітками і молотком в руках, розповідає про своє ремесло.)

 Шевчик.   Колись шевчик вважався найкращим ремісником. Тому, що він шив людям взуття (колись не було взуттєвих фабрик), ремонтував  його. Взуття шили з шкіри. Подивіться, який інструмент  я маю. (Показує і пояснює призначення його.) Шевці і зараз є в нашому місті, ваші мами носять до них ремонтувати взуття, а також виготовляють взуття на замовлення: черевички,  чобітки, туфлі.

-         Шевчику, шевчику, а наші дівчатка мають  веселі черевички і хочуть тобі затанцювати.

 Танок  «Веселі черевики».

-          Шевчику, а діти разом з тобою хочуть заспівати  пісню

Пісня «Шевчик».

                            Діти. А чи бачив ти, як шевчик черевички шиє.

Шевчик. Ось так, брате, ой так - черевички шиє. | 2 р. (Всі разом повторюють і імітують.)

                            Діти. А чи бачив ти, як шевчик гвіздки набиває.

           Шевчик. Ой так, брате, ой так-так гвіздки набиває.   | 2 р.

                            Діти. А чи бачив ти, як шевчик у свято танцює!

          Шевчик. Ось так, брате, ой так-так у свято танцює | 2 р.

 (Вихователь і діти дякують шевчику. Він дарує дітям для ляльки черевички.) 

-         Діти, а ходімо в гості до столяра. Ой, який  гарний в нього будиночок, подивіться, які красиві віконниці і двері.

-         Столярику, а виходь з хати і розкажи дітям про своє ремесло.

Столяр.    Діти, в мене дуже важлива робота. Я роблю з дерева

вікна, двері, столи, стільниці. В мене є незвичайний інструмент, який допомагає мені. Ось молоток, пилка, долото, рубанок (пояснює  їх призначення).

-         Діти, а ви хотіли б бути столяриками? То ж давайте виконаємо пісню

«Столярики-молодці».

Столярики-молодці

Тешуть столи і стільці.

Молотком по долоті, долоті,

Летять тріски по долоні, долоні.

Пилочками чики-чики,

Молоточком туки-туки.

Туки-туки, в нас до праці

Здатні руки.

 Столяр.   Дуже гарно ви співали. Я за це вам подарую годівничку для птахів (або шпаківню), щоб ви турбувалися про птахів.

(Вихователь і діти дякують столяру.)

Ой у полі на горбочку

Стоїть чудо на кілочку.

Буйний вітер повіває,

Чудо - крилами махає.

Звозять в міхах зерно люди

І складають коло чуда.

Чудо-диво зерно меле,

Сипле в міхи муку білу.

 Буде діткам хліб печений,

І галушечки варені.

 -  Діти, що то за чудо?

Діти.         Люди чудо змайстрували

                   І млином його назвали.

-         Діти, а підемо до мірошника. Мірошнику, двері відкривай.

Мірошник.         Колись в давнину мірошник вважався найголовнішим ремісником в селі. Адже як тільки люди зібрали зерно на полях, одразу везли його молоти на муку. А перед цим треба було мірошнику млин підлагодити, все привести в порядок, всьому дати лад:  приготувати приміщення, де зерно складати, а де мішки з мукою. По деяких селах ще і тепер є млини, які за допомогою вітру  або води мелють зерно, а в містах млини працюють за допомогою електрики.

-          Діти, а що можна приготувати з муки? (Хліб, пики, пиріжки, булочки та ін.) А хто випікає смачний хліб, булочки? (Пекар.) Подякуємо мірошнику за його розповідь і підемо в гості до пекаря.

(Підходять до пекаря, а там на столі вироблені пиріжки, ватрушки, булочки…)

-          Пекарю, пекарю, діти хочуть, щоб ти розповів про свою роботу.

Пекар.       В мене дуже важлива робота. Я печу хліб, булочки, ватрушки, пампушки і всяку смакоту. Але найголовніше для людини - хліб. Колись в давнину люди випікали хліб вдома, а в панів були пекарні, де були пекарі. Тепер в кожному місті, а то й в селі є  пекарня, де випікають хлібо-булочні вироби.

-         А чи відгадаєте ви мою загадку?

         Він і чорний, він і білий

         І завжди він загорілий,

        Як до столу ми йдемо.

        То без нього не їмо. (Хліб.)

-         А діти знають прислів'я про хліб?

- Хочеш їсти калачі - не сиди на печі.

- Не той урожай, що на полі, а той - що в коморі.

- Піт на чолі - хліб на столі.

- Землі кланяєшся низько - до хліба будеш близько.

- Що посієш, те й пожнеш.

Пекар.       Давайте разом пісню заспіваємо.

Я печу, печу, печу

Діткам всім по калачу,

 Маком я їх потрушу,

В піч гарячу посажу.

Випікайтесь, калачі,

У натопленій печі.

Буду діточок

Калачами пригощати.